Історія про жовтневу ніч та повернення

Мріяла більше року. Чи двох? Всістися зручно, вкрити плечі кудлатим пледом, пити чай барбарисовий з лимоном та медом. А поруч ліхтарики та ніч. Рівно перша година ночі. І хоч я у теплому ліжку, з теплим напоєм, але все ж добре відчуваю мороз, який розгулявся за вікном. Віктор каже, що осені у нас замало: літо продовжується аж до жовтня, лише трохи золотого нальоту на листі, а далі сніг, морози і шерстяні шкарпетки, які постійно губляться.

Мріяла більше року. Повернутися, відчути себе собою, не боятися знову, легко дихати, сміливо дивитися на Світ. І більше року мріяла знову сісти вночі і писати теплі зворушливі казки. Осінь ніколи не значила для мене сум чи пригнічення, лише початок нового. Всі найліпші моменти восени, початок нового життя у ролі дружини восени, нові фільми восени та й совість теж мовчить цієї пори, коли руки тягнуться за черговим м’яким светриком. Тож нехай цей жовтень стане моїм поверненням.

Ні, я не про соціальну активність, не видимість та присутність у чужих серцях. Я про себе і все. Я хочу поділитися сьогодні особистим, і знаю, що Ти таке любиш. Тож сідай і спостерігай.

У мене все всередині йде шкереберть. І хоч серце повниться щастям через певне визнання у своїх робочих текстах, створення своєї крамниці щирого тепла і присутність найкращих людей поруч, але все ж там зараз є велика порожнеча. Вона почала знову наповнюватися просто зараз, о першій годині ночі. І завтра вранці я не перечитаю цей текст, бо захочу видалити його. На те вони й відверті нічні розмови, щоб ніколи більше не повертатися до них. Чи ні?

Порожнеча цікава і дивна. Вона не шкодить моєму здоров’ю, настрою чи справам, але вона шкодить усьому цьому і більше, ніж можна собі уявити. За тестом на визначення типу особистості я Посередник (іншими словами – Єсенін). Почитати і все зрозуміти про мене можна тут. Я Мейбл з Ґревіті Фолз. Я Енн із Зелених дахів. Я мрійлива і смішна, я дитина. Я римую слова і граюся ними постійно, без перерв на обід. Але близько 2 років тому все це почало зникати. Напускна і несправжня реальність соцмереж почала мене заковтувати у себе щодня більше, не давала озирнутися, виправити, втекти. Я почала писати для інших, для лайків та коментарів, любити інші кольори, вдягати інші речі, їсти іншу їжу. Я перестала впізнавати себе і любити, бо як можна відразу любити когось чужого?

Я завжди писала для себе. О, зараз розкажу кілька секретів, хочеш? Я писала вірші, їздила їх читати, обіймалася з незнайомими і добрими людьми. Я куталася в коц у холодному надвечірньому Ужгороді, організовувала поетичні читання у Києві, була гостею ранкового шоу на рідному Вінницькому телебаченні, а ще я видала збірку, читала на Форумі видавців, писала для серії Теплих історій, була головним редактором новенького літературного журналу і обіймалася з крутими сучасними письменниками при зустрічі. І я тоді вважала, що все це забавки. А зараз я знаю, що все це була я. Бо у кожній строфі вірша була частина мене, мій світогляд, почуття і спогади.

І більше року мріяла знову сісти вночі і писати теплі зворушливі казки. Про людей вигаданих та реальних, про хепі-енди, про гаряче какао та гарбузові пироги з хрумкою скоринкою. І більше не боюся це робити, бо більше не боюся злих і ядовитих слів про “сопливе для дівчаток”. Бо що у цьому такого? Ми ж дівчатка, нам же потрібні казки. Бо якщо читати про них багато, думати про них багато, то вони поступово і непомітно переходять у нашу реальність.

Тож ніч у суміші з медом, барбарисовим чаєм та морозом – це чудовий час для повернення. Ніяких змін, тільки відмотати трохи назад. Щоб увесь той Всесвіт ідей та щирості повернувся у законне місце. У цьому ж сенс airy, правда? І цей текст не несе ніякої користі, це мій білий вірш, моя маленька сповідь, моє нагадування на наступні дні відчаю і забуття. Але, може, і Ти подумаєш, що час повернутися до себе, якщо є потреба. Тоді я буду щасливою і підтримаю.

Почнемо говорити про казки, вигадувати їх. І я поділюсь з Тобою, коли перший рядок нового вірша стане перед моїми очима, можна? Любов всюди, але давай, нарешті, повіримо в це.

 

У мене є таємниця. Я розповім її Тобі вже дуже скоро. Цьом.

 

і всі фото навіть не зі вчора

11233090_1591553387795005_2701690778655162538_n10945571_1551243811825963_2224743748619608312_n10866075_649953285150474_2499418758616072934_o10653810_1459124511037894_1480320557104513406_n10860961_595401210606582_8477300160537460964_o10402693_1449205765363102_4232165665354679014_n